Антін Мухарський: Тюнінгована прокурорша “развєла нас, как котят”

Антін Мухарський

Культова фраза “самогубця” Чечетова, проказана ним за фактом антизаконного прийняття у Верховній Раді горезвісного закону “Про мову” Ківалова-Колєснічєнка у липні 2012 року лишається й досі дуже актуальною для Ради нинішнього скликання.

Та й навіть представник Президента у ВР Ірина Луценко після конкретного “тюнінгу” стала дуже схожа одночасно і на Раїсу Богатирьову, і на раннього Януковича, який теж дозволяв собі публічні вербальні екзерсиси у стилі класичного гопника/гопниці на кшталт “козли, шо мєшают нам жіть” чи ”винеси козла”.

Влада псує. Колишні адекватні культурні і, навіть високоосвічені, інтелігентні люди глухнуть, сліпнуть, обидлячуються і жлобофікуються. Навіть стигле наливне яблучко, потрапивши у діжку з кислою капустою, не має жодних шансів залишитися неушкодженим гнилісними процесами бродіння. І ось колишній борець за правду, несправедливо засудженого чоловіка, героїчна жінка і своєрідний символ жіночого спротиву, вдягає на себе костюм від Шанель, бере до рук сумку Діор, вартість якої дорівнює середній річній зарплаті пересічного українця, проходить курси “крою і шиття” і з новим, осяяним вседозволеністю обличчям жінки третього тисячоліття, заручившись підтримкою президента, міністра юстиції і бульварних ЗМІ, пре на лабутенах у Раду, аби розвести своїх колег-депутатів “как котят”.

“Елітарне жлобство” у стінах Верховної Ради, либонь, передається у спадок, і я не здивуюся, якщо після третього Майдану ми знайдемо у спальні тюнінгованої прокурорші захований під подушкою “золотий батон”. Але то все мистецькі алегорії та художні рефлексії, на які я, як митець-жлоболог, маю повне право, адже досліджую, “елітарне жлобство” у Верховній Раді вже упродовж понад десяти років. Депутати кожного нового скликання проходять ті ж самі стадії деградації, що і їхні попередники. Проте це все лірика, а тепер конкретика:

7 грудня у Верховній Раді було прийнято у другому читанні законопроект №7277 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів”. Прийнято з абсолютним порушенням процедури голосування, правовим порядком обговорення та затвердження подібних законопроектів з урахуванням всіх регламентних вимог, які вчиняються до інших подібних законів, які лежать у Раді й по року, й по два і ще довше. А тут — диво! Закон було подано у Раду 10 листопада, а через чотири тижні він вже прийнятий у другому читанні. В історії нашого законодавчого органу це небувалий факт! Ба більше — ТАКОГО НІКОЛИ НЕ БУЛО! Не було широких громадських слухань. Текст законопроекту то з’являвся, то зникав з сайту ВР, під час обговорення правок в залі не було необхідного кворуму, але апогеєм став лист-зауваження на дванадцяти сторінках підписаний Заступником керівника Апарату Верховної Ради — керівником Головного Управління паном Теплюком, де він зробив узагальнюючий експертний висновок, що законопроектом 7277 грубо порушуються конституційні права громадян, здійснюється замах на основні свободи гарантовані нам Основним Законом. “Проект може бути прийнятий у другому читанні лише за умови врахування висловлених зауважень”, — промовляло резюме досвідченого в юриспруденції фахівця, який отримав проект закону УВАГА!!! тільки о 17 годині 14 хвилин 6 грудня 2017 року, тобто наприкінці робочого дня й менше, ніж за добу до розгляду закону у другому читанні.

Коротко для читачів, які не в курсі, поясню: даним законом передбачається, що державні виконавці тепер без рішення суду, а на власний розсуд можуть забороняти боржникам виїзд за кордон, позбавляти їх водійських прав, вогнепальної та травматичної зброї, відправляти на виправні роботи чи у тюрму.

Читай продолжение на следующей странице

Антін Мухарський: Тюнінгована прокурорша “развєла нас, как котят”