Понедельник, Сентябрь 24, 2018
  • USD 26.25 | 26.50
  • EUR 30.50 | 31.00
  • RUR 0.41 | 0.43

Наскільки школи готові до 1 вересня і до чого тут місцева влада – інтерв’ю з Лілією Гриневич

Ірина Андрейців, Яна Дирявська, УП:

Напередодні 1 вересня УП.Життя зустрілась з міністром освіти Лілією Гриневич.

Ми отримали сотні запитань від педагогів.

У першій частині розмови – про готовність до початку навчального року, перевірки з райвідділів освіти та різницю обов’язків між МОН та місцевою владою.

– Вчителі показували нам світлини класів, не готових прийняти першачків: без ремонтів для Нової української школи, десь ремонт знову робили за батьківські кошти. Яка наразі ситуація по Україні?

– Різна. Ще в квітні уряд розподілив і віддав всі гроші на місця – близько 1 мільярда гривень (998,8 млн грн, – УП).

Але є області, які навіть не могли зібрати депутатів облради, щоб розподілити цю субвенцію між своїми органами місцевого самоврядування.

Як результат – залежно від роботи місцевої влади, маємо різну ситуацію в областях..

Станом на 15 серпня освітню субвенцію використали – тобто здійснили за ці кошти закупівлі – орієнтовно на 44,1% по країні.

Були такі, як Сумська область, де використали 73%, і Миколаївська, яка використала 10%.

У нас є причини піддавати сумніву дані, подані окремими областями. Їхні показники здаються суттєво завищеними, враховуючи, які показники вони подавали ще місяць тому і коли здійснили розподіл субвенції на рівні області. І з цими проблемами комунікації також потрібно розбиратися.

Однак хочу заспокоїти – ці гроші ні на що інше не можна витратити, окрім обладнання, меблів та дидактичних матеріалів для Нової української школи.

Зрештою, воно мусить з’явитися в школах, але в тих органах місцевого самоврядування, що зволікали, на жаль, вже після 1-го вересня.

Значна кількість громад зараз має оголошені тендери, однак впливають і проблеми нашого тендерного законодавства – через них торги легко зірвати чи заблокувати. Враховуючи боротьбу на ринку, це суттєво затягує процес і змушує проводити торги декілька раз.

Тому проблеми є, і вони не залежать від міністерства освіти.

Зараз має бути акумуляція зусиль. Важливо, щоб усі поставилися до цього з розумінням.

Учитель, який зустріне дітей 1 вересня, має новий стандарт освіти, нові програми, методики. Усі педагоги пройшли підвищення кваліфікації і від них тепер залежить, як вони застосують здобуті знання .

Суть не в тому, щоб з третього вересня шестирічок посадити за книжку чи почати з ними працювати з особливим навчальним матеріалом.

Їх потрібно ознайомити зі школою, разом виробити правила класу, пропрацювати з дітьми алгоритми, потрібні для повсякденного життя у школі: як учні збираються ранком, як розміщують одяг, виходять у вбиральню та збираються до їдальні тощо. На це передбачено увесь перший місяць навчання.

Проблеми з обладнанням не є реальним стримуючим фактором, який не дозволить вчителям у перші тижні проводити навчальний процес, особливо якщо вони дійсно налаштовані застосовувати нові знання.

– Ви працюєте з місцевою владою?

– Працюємо, але не маємо на неї дисциплінарного чи адміністративного впливу.

Це окремо вибрані громадою місцеві, селищні, районні ради… І тільки від їхніх депутатів і адміністрацій залежить, що буде відбуватися.

Ми робимо з ними наради, проводимо їх і на рівні Кабміну в режимі відеоконференцій. Місцеві органи звітують, що уже зробили. Починають звітувати, чому і що не зробили.

Ми нагадуємо їм, що проблеми з освоєнням коштів – величезні репутаційні збитки для кожного з нас.

– Чому всі ці зобов’язання на місцевих органах?

– Ми не брали на себе централізовані закупівлі. Скільки часу наше суспільство боролося за децентралізацію. Скільки часу громадяни, в тому числі під час Революції Гідності, виборювали право на власну думку.

І тепер я чую багато голосів: «Дайте нам з міністерства точні вказівки, що ми маємо робити», «Скажіть, як має діяти батьківський комітет», «Зробіть самі ці закупівлі, бо наші органи місцевого самоврядування не справляються».

Ми починаємо крен в централізацію. Давайте кожен сповна буде нести свою відповідальність.

Люди, які обирають таких чиновників чи депутатів, мають поставити їм запитання: чому ви не освоїли кошти? Чому ці гроші досі не перетворилися на відповідні засоби навчання чи меблі?

– Де найбільше затримуються кошти? На рівні обласних чи уже районних рад?

– Є різні ситуації. Коли кошти затримують облради, це призводить до драматичніших проблем, бо негативно впливає на всі місцеві органи області, які цей час не можуть нічого робити.

Але не поодинокі ситуації, коли облрада все розподілила і віддала, одні органи місцевого самоврядування зуміли вчасно провести тендер та закупити необхідне, а інші – ні.

Ті, хто довго зволікав, мають проблеми, адже виробники фізично не встигають зробити продукцію.

Ринок українського навчального обладнання дуже занепав в останні роки, бо ніхто за цей час нічого такого масштабного не купував.

Ми зробили вперше таку велику інвестицію в навчальне обладнання, а ринок не може сповна відповісти на цей запит.

Зараз постачальники меблів надсилають листи замовникам – місцевим органам самоврядування – що їм потрібно ще 15 днів у вересні, щоб доробити продукцію, під яку підписалися. Це виклики реформи, які можна подолати.

15 днів не мають критичного значення. Важливо, щоб обладнання завезли, і щоб воно було якісне.

Коли його поставлять, ми як міністерство зацікавлені в громадському моніторингу з місць.

Якщо це будуть немобільні парти, непристосовані, щоб навчати дітей у групах – вони втрачають сенс.

Ми дали рекомендації, затверджені наказом МОН. Коли поставлять обладнання, нам потрібен буде моніторинг. Саме міністерство не може провести його особисто.

У результаті дерегуляції Міносвіти не має права виїхати на перевірку у жоден заклад освіти України – жоден – без звернення громадян, засвідчене ними особисто, і ми на основі цього дозволу маємо ще отримати дозвіл Державної регуляторної служби.

Лише тоді можемо перевірити заклад.

З одного боку, так ми зменшуємо кількість перевірок, забезпечуємо дерегуляцію, але її потрібно компенсувати відповідальністю на місцях.

– Тобто вся інформація, якою володіє міністерство щодо ситуації на місцях, надходить від міських, районних та обласних управлінь освіти?

– Правильно. Тому ми цінуємо зворотній зв’язок громадян. Але важливо, щоб цей зв’язок мав ім’я.

Коли нам пишуть: «У нашій школі нічого не відбувається», але не пишуть, в якій школі, ми не розуміємо, хто це говорить, чи може він засвідчити письмовим підписом свої слова.

Це момент істини для кожного: мало просто написати щось у Facebook. Треба зробити відповідальний крок і засвідчити ситуацію.

– Перевірки у школах проводять місцеві освітні структури. Вчителі нам розповідали, що ці структури їм не допомагають у ремонті чи підготовці школи до нового навчального року, але приходять і вимагають зробити перше, друге, п’яте… Як цей процес регулюється?

– Закон «Про освіту» чітко визначив повноваження на різних рівнях управління.

Органи місцевого самоврядування відповідають за створення умов для навчально-виховного процесу.

Це повністю їхні повноваження і їхня відповідальність.

Адже в результаті фінансової децентралізації вони отримали і отримують в свою дохідну частину податки, які тепер не потрапляють до держбюджету.

Слід враховувати, у нашій країні громади мають дуже різну дохідну частину. Великі міста з розвиненою інфраструктурою, бізнесом, мешканцями, які платять податки, мають більше доходів, ніж гірська ОТГ, наприклад.

Це виклик для наступного бюджету – компенсаторні механізми. Вони мають цю спроможність дохідності враховувати: щоб ті, хто має меншу дохідність, могли більше отримати із держбюджету. А ті, хто має більше прибутків – менше з держбюджету.

Для цього потрібна корекція формули освітньої субвенції.

– Частина педагогів, та й інших українців, не розуміє, за що відповідає міністерство освіти, а за що – місцева влада. Як це поділено?

– Це чітко прописано в законі «Про освіту». Міністерство освіти розробляє загальну нормативну правову базу: встановлені на центральному рівні правила – стандарт освіти.

Для початкової школи ми даємо стандарт і модельні освітні програми.

Їх школа може або приймати, або коригувати. Також ми даємо навчальні програми для середньої і старшої школи.

Відповідаємо за основні принципи роботи закладу освіти, які закладаються в нормативку.

В цьому сенсі ми значно зменшили повноваження у своїй частині, скасувавши старе положення «Про заклад освіти». Тепер школи мають більше можливостей і повноважень встановлювати свої правила.

З погляду фінансів міністерство розподіляє освітню субвенцію, яка йде виключно на одну статтю – оплата праці педагогічних працівників.

Оплата праці всіх інших працівників закладу освіти покладається на місцеву владу.

Будь-які додаткові доплати – спецшколам, які значно дорожчі; утримання багатьох маленьких шкіл, де діти отримують гіршу освіту за більші кошти, має брати на себе місцева влада, якщо ухвалила для себе таке рішення.

Місцева влада повністю відповідає за створення умов роботи школи: комунальні послуги, ремонт, навчальне обладнання.

Органи місцевого самоврядування не повинні покладати на вчителів відповідальність за свої зобов’язання.

Місцеві органи можуть попросити школу: «Ми в межах своїх повноважень і грошей відремонтуємо вам дах і коридори. Але нам не вистачить на…, тому просимо, чи ви можете нам допомогти». Тільки такий стиль розмови може бути.

Але якщо школа занедбана – не помита після ремонту, класи не готові – мова про підготовку до школи, яка потребує уваги її адміністрації і технічного персоналу, це зовсім інша історія.

Перед початком навчального року директор школи не може все літо відпочивати.

Він має бути у школі і як господар дивитися на стан школи перед початком навчального року.

– Хто повинен готувати школу до початку року? Є практика, коли директор телефонує вчителям, аби вони прийшли, або й закликали учнів середньої/старшої школи прибрати класи і зробити ремонт.

– Є технічний персонал, який отримує зарплату, але це залежить від його спроможності.

У часи, коли я була вчителькою, мені доводилося викликати учнів. У нас не зганяли в школу. Це було радісно, бо всі зустрічалися і готували свій клас.

Але це не означало, що клас був в такому стані, що дітей туди не можна пускати. Якщо вони витерли пил і повитирали парти – в цьому нічого страшного нема. Тут драматизувати не треба.

Інша річ – у який спосіб це роблять. Мені не подобається, коли ми говоримо загально і проектуємо ситуацію на всю країну.

– Можливо, є вчителі, яким у радість готувати класи, але є випадки, коли їх змушують у школі сапати клумби…

– Сапання клумб – частина роботи на дослідницьких ділянках. Тому що якщо є дослідницькі ділянки для вивчення біології, то є навчально-практичні заняття, де діти вирощують рослини і їх сапають.

Їх не змушують це робити замість когось, це діяльність, навчальний процес. Треба брати кожну конкретну ситуацію, кого куди вигнали, змусили, наскільки це загрожувало чи ні здоров’ю дітей, наскільки це співпадало з обов’язками конкретного вчителя…

– Знаю вчительку англійської, яку викликала адміністрація до школи садити квітник… Вона мала це робити?

– Вона могла відмовитися і сказати, що цього немає у її повноваженнях. Якимось вчителям може бути приємно прийти і посадити квітник, бо вони це люблять.

Якщо якісь речі не прописані в повноваженнях людини, вона може робити їх лише тоді, коли захоче сама.

Ситуацій, про які ви розповідаєте, багато і їх потрібно розв’язувати, особливо коли йде якесь насилля над вчителем чи учнем.

Це питання порушення прав учасників навчально-виховного процесу. Аби його вирішити, ми вводимо інститут освітнього Омбудсмена.

Він матиме свій офіс і зможе як надавати консультації, так і безпосередньо розглядати та вирішувати питання щодо порушення прав у кожній конкретній ситуації.

Ще один механізм, який створюється — Державна служба якості освіти, яка діятиме та фінансуватиметься з центру.

Це практика всіх країн – при децентралізації контроль за якістю освіти централізується.

Тому держслужба якості матиме регіональні підрозділи, ці працівники отримуватимуть зарплату від міністерства освіти, а не місцевої влади, будуть незалежними і уповноваженими з’ясовувати особливості педагогічної роботи вчителя.

– Коли вони запрацюють?

– Початок створення цих регіональних центрів буде уже в 2019 році. Тоді ж має запрацювати інститут освітнього Омбудсмена.

– Поки ці органи не працюють, що наразі можуть зробити педагоги чи батьки учнів, якщо вони вважають, що їх права порушили?

– Звертатися у відповідні місцеві органи. Якщо там не реагують, будемо реагувати ми – за умови письмового чіткого звернення з підписом, щоб ми могли отримати від Державної регуляторної служби дозвіл на перевірку.

Далі буде…

Почему рейтинги и уровень доверия к НАБУ стремительно падают и виноваты ли в этом Демчина и СБУ?

19 сентября 2018 украинское общество стало свидетелем очередной провальной операции самых высокооплачиваемых в Украине борцов с коррупцией — детективов и спецназа НАБУ.

Во время операции сотрудники НАБУ  в очередной раз неудачно и с нарушением законодательства  пытались установить аудиовизуальный контроль за служебным кабинетом руководителя САП Назара Холодницкого. Также, в результате непрофессиональных действий подразделения внешнего наблюдения и спецназа НАБУ, было повреждено имущество и автомобили САП и НАБУ, физические травмы получил сотрудник Управления государственной охраны, которого сбили автомобилем сотрудники НАБУ. Пострадавшего госпитализировали с подозрением на внутреннее кровотечение и диагностировали у него многочисленные ушибы грудной клетки, живота, паха, ноги, колена. Сейчас медики изучают вопрос черепно-мозговой травмы.

Директор Национального антикоррупционного бюро Артем Сытник заявил, что НАБУ не прослушивало главу Специализированной антикоррупционной прокуратуры Назара Холодницкого. Сытник подчеркнул, что авто НАБУ находилось в полукилометре к зданию САП, и ему неизвестно, по каким причинам работники САП блокировали автомобиль НАБУ.

К большому сожалению, директор НАБУ и на этот раз нагло врет, пытаясь этой ложью оправдать незаконность действий и провал своих подчиненных. Ведь, по информации из надежных источников внутри НАБУ, мы узнали, что была санкция суда на проведение негласных следственных розыскных действий, которую сотрудники НАБУ получили в рамках уголовного производства в отношении руководителя группы прокуроров САП, прокурора Яровой, которая участвует в деле поставки в Украину уголь по формуле «Роттердам +».

Несмотря на то, что все экспертизы, заказанные детективами и прокурорами в этом деле, констатировали отсутствие причиненного ущерба Украине в реализации такой схемы поставок угля и пытаясь дискредитировать Президента Украины Петра Порошенко, якобы установив существование незаконных указаний со стороны Администрации Президента Украины прокурорам Специализированной антикоррупционной прокуратуры, в соответствии с ходатайством, детективы НАБУ должны были осуществлять аудовизуальний контроль за руководителем группы прокуроров, которая занимается данным делом — госпожой Яровой. Наблюдение за объектом планировалось осуществлять во внутреннем дворе САП, а именно в месте, оборудованном для курения — в так называемой «курилке». Есть только один маленький нюанс — госпожа Яровая не курит и в «курилку» никогда не заходит! Излишне наблюдательные и профессиональные детективы НАБУ не могли этого не знать. А значит, ввели суд в заблуждение, пытаясь получить доступ к любому объекту на территории САП, чтобы под него «засверлиться» в нужные кабинеты, в том числе и в служебный кабинет руководителя САП Назара Холодницкого.

Схема расположения автомобиля с группой наружного наблюдения НАБУ опровергает слова директора НАБУ Артема Сытника о местонахождении транспорта НАБУ. Согласно данным геолокации, которые наложены на карту, четко видно, что автомобиль НАБУ находился по прямой на расстоянии 84 метров от объекта по которому, согласно решению суда, планировали установить аудиовизуальный контроль. С учетом невозможности перемещения по прямой, расстояние от автомобиля НАБУ к объекту наблюдения составило максимум 142 метра. Директор НАБУ Артем Сытник просто пятикратно увеличил это расстояние, чтобы таким образом заявить, что следили совсем не за САП. Но кто теперь в это поверит?

Учитывая тот факт, что провальная операция НАБУ состоялась в тот же день, когда директор НАБУ Артем Сытник не прибыл на заседание Комитета Верховной Рады Украины по вопросам предотвращения и противодействия коррупции, где его ждали десятки телекамер, народные депутаты и представители общественности, худшего эффекта для самого НАБУ и его руководителя и быть не могло. Члены парламентского комитета не подбирали слов, услышав об отказе директора НАБУ приехать и доложить о результатах работы антикоррупционной структуры, за деятельность которой украинские налогоплательщики платят огромные средства. Зато вместо себя Артем Сергеевич прислал цветной и, безусловно, недешевый отчет о деятельности НАБУ, который больше выглядит как рекламный буклет самого Артема Сытника как кандидата в Президенты или скорее какой-либо эпатажной публичной персоны. Мы отдельно проанализируем и опубликуем этот отчет и его анализ, но то, что в нем НАБУ неоднократно присваивает себе чужие достижения и успешные реализации в борьбе с коррупцией, видно с первых страниц этого «документа».

Социологической службой Центра Разумкова с  1 по 6 июня 2018 было проведено исследование, которое показало, что НАБУ доверяют всего 17,1% опрошенных, а уровень недоверия составил  63,1%. В то же время относительно СБУ эти показатели выглядят так: 32,2% и 53,3%, соответственно. НАБУ безвозвратно потеряло кредит доверия украинского общества, который по состоянию на начало 2017 составлял более 80%. И хотя господин Сытник регулярно обвиняет в собственных промахах то Демчину с подчиненным ему ГУ «К» СБУ, то САП с Назаром Холодницким во главе, очевидно, что они здесь не при делах. Слабый человек всегда ищет объяснение неудач вокруг, вместо того, чтобы разобраться в себе. Еще несколько таких провальных операций НАБУ наподобие той, что проводилась 19 сентября 2018, и от сегодняшних 17% доверия к НАБУ не останется и следа.

Руслан Якушев

Беларусь собирается отказаться от доллара

Правительство и Нацбанк Беларуси реализуют комплекс мер, направленных на исключение использования иностранной валюты в расчетах на территории республики.  Об этом сообщает пресс-служба белорусского правительства, передает АНТИКОР с ссылкой на  UBR.

В соответствии с опубликованной антиинфляционной программой, данные меры будут реализованы в 2018-2020 годах с целью сокращения инфляционных ожиданий.

Кроме того, с этой же целью будут приняты решения Нацбанка и других госорганов по исключению использования привязки цен, тарифов, ставок и других платежей к иностранной валюте.

Глава Национального банка Беларуси Павел Каллаур подчеркнул необходимость радикальных мер по дедолларизации экономики, в том числе номинирования всех договоров в белорусских рублях и исключения иностранной валюты из внутренних расчетов.

Минфин России поддерживает предложение президента-председателя правления ВТБ Андрея Костина о дедолларизации. Речь идет о том, что доллар не должен быть элементом обычного делового оборота в РФ.

Расчеты между третьими странами хотят вести в национальных валютах. Товары из России хотят экспортировать за рубли или нацвалюты стран-покупателей. Также предлагают минимизировать расчеты в иностранных валютах между российскими организациями, если в них нет необходимости.

Долю евро в международной торговле нужно увеличить, а долларовые расчеты в странах Еврсоюза сократить. Об этом ранее заявил глава Еврокомиссии Жан-Клод Юнкер. По его словам, евро должен стать лицом и инструментом новой, более суверенной Европы.

Порошенко поставили к стенке: такого олигарх точно не ожидал

Несколько десятков народных депутатов требуют от президента Петра Порошенко публичного ответа по ряду вопросов в частности возможного злоупотребления властью и наличии у главы государства бизнеса в России.  Соответствующее письмо-обращение обнародовал 24 сентября внефракционный нардеп Виктор Чумак, который будет баллотироваться на пост президента на выборах в 2019 году, — сообщает EJ с ссылкой на  УП

«Вместе с Уголовным кодексом, который я подарил президенту, я передал ему лично в руки письмо, которое подписали 40 нардепов, в том числе самый рейтинговый кандидат в президенты, лидер «Батькивщины» Юлия Тимошенко, руководители фракции «Самопомич» и многие другие», – указывает Чумак.

Как свидетельствует обнародованный нардепом документ, депутаты требуют «публичного разъяснения всех фактов, которые были обнародованы украинскими и иностранными СМИ и имеют признаки преступления».

В частности Порошенко просят опровергнуть или подтвердить наличие не задекларированного имущества, выведенного в оффшоры, незадекларированного зернового и крахмального бизнеса в Российской Федерации.

От главы государства хотят услышать, злоупотреблял ли он властью при проведении тендеров на поставку украинской армии, и при заказе ремонта фрегата «Гетман Сагайдачный» предприятию «Завод «Кузня на Рыбальском».

Кроме Порошенко задают вопросы относительно внедрения схемы «Роттердам +», которая в результате закупки угля по завышенным ценам привела к повышению тарифов на коммунальные услуги и обогатила олигарха Рината Ахметова.

Президента спрашивают, действительно ли он осуществлял подкуп народных депутатов, а за регистрацию кандидатом в Верховную Раду Александра Онищенко получил взятку в 6 миллионов долларов.

 

Среди других вопросов к президенту: распределение 1,5 миллиарда конфискованных «средств Януковича», совместное ведение бизнеса с олигархом Григоришиным, контроль над силовыми и антикоррупционными структурами, «использование инструмента лишения гражданства для политических репрессий», установление контроля над СМИ и тому подобное.

При этом подписанты настаивают на формате откровенного разговора с Порошенко в формате пресс-конференции или открытой встречи за круглым столом, которую будут транслировать ведущие телеканалы.

«Ответы на некоторые случаи, которые предоставляла Админстрации президента и ваша пресс-служба не являются удовлетворительными», — отмечают нардепы.

«Народные депутаты, журналисты и другие сограждане хотят услышать Вашу «прямую речь». Уклонение от ответов будет означать сознательный отказ от демократических практик и окончательный регресс к тоталитарному стилю управления», — отмечают авторы обращения.