Вторник, Декабрь 11, 2018
  • USD 26.25 | 26.50
  • EUR 30.50 | 31.00
  • RUR 0.41 | 0.43

Наукове рабство. $15 тисяч за дисертацію, гори барахла і злидні. Сповідь молодого вченого з інституту Патона

Дмитро Кункін провів в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона 10 років, розчарувався у можливості бути науковцем та втомився працювати на успіхи начальства. Він кинув НАНУ після того, як науковий керівник попросив $15 тисяч за допомогу в підготовці дисертації, і створив свій бізнес, який займається інноваціями – біозварюванням. Цією технологією Дмитро займався в Інституті, пише АНТИКОР.

(Текст: Любов Величко Далі – пряма мова Дмитра.)

Мрії та реальність

Коли я був студентом факультету електроніки київського Політеху, Патон для мене був живою легендою. Дивлячись здалеку на Інститут електрозварювання, я ставився до Патона з великою повагою, і був вдячний за те, що він опікувався Радою молодих науковців. Адже у нас, студентів інших вузів, була гарантована безкоштовна участь у конференції, на які приїздило багато молодих учених із Росії та України; а ще – конференція проходила на базі відпочинку Інституту у Ворзелі.

Наукова конференція у Ворзелі для молодих вчених. Дмитро Кункін – справа.

Усі ми були вдячні за це Патону.

Рожеві окуляри почали потроху тьмяніти, коли у 2003-му році я почав працювати в Інституті електрозварювання. Наївний, я хотів зробити кар’єру у Відділі автоматизації наукових досліджень.

Очолював цей відділ кандидат наук Олександр Коротинський, який в свої п’ятдесят з гаком все ще працював над своєю докторською дисертацією. Писав він її непристойно довго – десятки років. Коли він був молодшим співробітником до 30 років, Патон особисто опікувався підготовкою та захистом його талановитої кандидатської. А от до своєї докторської Коротинський підключив мене. Але я не єдиний, хто проводив дослідження для його дисертації. Усі найкращі сили відділу були задіяні.

Просто в Інституті є неписана догма: молодий співробітник має спочатку попрацювати на благо відділу (керівника), щоб той захистив свою дисертацію, наприклад. А вже потім почати працювати над своєю дисертацією.

Подивіться на індекс Хірша будь-якого директора. Але враховуйте, що на нього працює весь інститут. Тобто, наукові співробітники частину свого часу вбивають на те, щоб провести якісь розрахунки для наукової статті або дослідження свого начальника.

ПОДИВІТЬСЯ НА ІНДЕКС ХІРША БУДЬ-ЯКОГО ДИРЕКТОРА. ВРАХОВУЙТЕ, ЩО НА НЬОГО ПРАЦЮЄ ВЕСЬ ІНСТИТУТ

От я три роки працював на дисертацію керівника, сподіваючись, що це знадобиться в майбутньому. За цей час можна самому вже захиститися, а я тільки через три роки почав роботу над своєю кандидатською.

В 2006 і 2007-му році я став лауреатом стипендій, які за рік складались у суттєву суму на фоні розміру місячної зарплатні. Це була неабияка удача для людини із доходом в дві тисячі гривень на місяць.

Читай продолжение на следующей странице