Понедельник, Сентябрь 24, 2018
  • USD 26.25 | 26.50
  • EUR 30.50 | 31.00
  • RUR 0.41 | 0.43

Генерал Андрій Ковальчук: «Нас не вибили з Луганського аеропорту. Ми його залишили»

Цими днями ми відзначаємо сумну і водночас героїчну дату – четверту річницю початку спротиву російській агресії. За цей тривалий час події антитерористичної операції перетворилися на сторінки новітньої історії. Власне, АТО створила те, чого так не вистачало нашій державі – українську ідею. Та попри все, чимало героїчних сторінок залишилось за межами уваги української і світової громади.  У рамках проекту «Оборона Луганського аеропорту» публікуємо інтерв’ю з Героєм України генерал-майором Андрієм Ковальчуком, який навесні-влітку 2014 року був начальником штабу 80-ї окремої аеромобільної бригади та у різні періоди керував обороною Луганського аеропорту, — розповідає ЛУГАНЩИНА.UA, пише АНТИКОР


– Розкажіть, будь ласка, про початок операції на Сході.
– Ми отримали розпорядження на формування батальйонної тактичної групи, і я відбув у район призначення. Батальйонно-тактична група в цей час формувалася, вантажилася, отримувала боєприпаси, приводилася у повну бойову готовність. За декілька діб я уже зустрічав БТГр 80-ї бригади, організовував злагодження. Адже всі люди цієї групи мусили діяти за єдиними сигналом та командою, для чого їх потрібно було тренувати.

– На той момент ви відчували, що це вже початок війни?

– Скажу, що десь, напевно, відчував. Тому що завдання отримала не тільки 80-та бригада, а й частини ВДВ, які на той час були найбільш боєздатні. Крім того, думаю, перед війною до нас недаремно приїжджав із «дружнім» візитом такий собі полковник Преус із Російської Федерації з групою офіцерів. Тоді ми думали, що це дійсно дружній візит, але сьогодні розумієш, що це був розвідник, який приїхав подивитись, чим дихає бригада, чи спроможна вона виконати бойове завдання. Пригадую, як сиділи, пили каву, розмовляли. Він розповідав, що брав участь у бойових діях у Грузії. Тепер зрозумію, що цю людину спеціально відрядили для певної роботи. Сьогодні він керує «першим армійським корпусом» у Донецьку, отримав звання «генерал-майора».

– Яким чином планувалась операція з деблокади Луганського аеропорту?

– За період 2014 року було два моменти деблокади. Перший – на самому початку, в квітні, коли одне з приміщень Луганського аеропорту було захоплене російськими найманцями. Це було 8 квітня. Я отримав бойове розпорядження очолити ротну тактичну групу, висунутись до аеропорту і взяти його під охорону. Ми вирушили о першій ночі. Ротна тактична група у складі 10 БТР та автомобілів бездоганно здійснила 400-кілометровий марш, і рівно о 13.00 ми взяли Луганський аеропорт під охорону.

– Опору ще ніякого не було?

– Там було лише одне приміщення, захоплене сепаратистами, – запасний диспетчерський пункт. Наш прихід був для них неочікуваним, і вони втекли. Тому ми безперешкодно виконали перше бойове завдання і взяли аеропорт під свою охорону. Десь за півтора тижні я отримав завдання з рештою БТГр висунутись в район Слов’янська для виконання бойових завдань на тому напрямку. Та я знав, що повернусь, оскільки знав місцевість, та і моя ротна тактична група там залишилася.

– Склад сил з часом мінявся?

– Звичайно! За цей час додатково було перекинуто літаком ще дві роти (розвідувальну та 3-тю аеромобільну роту 80-ї бригади). Далі доставили в аеропорт інші підрозділи, зокрема, інженерно-саперну роту і частину розвідників 1-ї окремої танкової бригади, а також зведену роту 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Тобто малося таке невеличке угрупування. На той час аеропорт вже був повністю заблокований і оточений. Вода, продукти, боєприпаси постачались тільки літаками – часто парашутним способом. На порядку денному стояло одне питання – розблокувати аеропорт і розширити кільце з подальшим оточенням самого Луганська.

– Мається на увазі деблокада аеропорту 13 липня?

– Так. Коли я прибув із батальйоном у сектор «А», мені визначили завдання щодо підготовки двох рейдових загонів і розблокування аеропорту. Тобто належало розробити маршрут, яким будуть проходити комунікації після проходження рейдових загонів, і забезпечити його охорону та утримання. Перший рейдовий загін, який я мав очолити, складався з підрозділів 80-ї бригади, механізованої роти 128- ї окремої гірсько-піхотної бригади і танкової роти 1-ї танкової бригади. Другий рейдовий загін, який мав йти за мною, – це 3-тя батальйонна тактична група 80-ї бригади. Отже, з 13 липня ми розпочали висування цих рейдових загонів по визначених маршрутах, маючи завдання розблокувати Луганський аеропорт.

– Наскільки нам відомо, прорив був надто складним.

– Уся територія за Сіверським Дінцем, окрім Луганського аеропорту, була вже під контролем російсько-терористичних військ. Ми розуміли, що легко не буде, бо всі основні шляхи вже перекриті. Тому 13 липня обирався маршрут по польових дорогах з обминанням населених пунктів. Ми мусили пройти цей шлях із найменшими втратами і розблокувати аеропорт.

Але щойно підійшли до населеного пункту Сабівка, – вперлися в дерев’яний міст. Апріорі по ньому не можна було пройти важкій техніці, не говорячи вже про танки. Я поставив завдання: максимум за 40 хвилин навести мостову переправу, але, на жаль, дві мостові фірми не справились з ним через банальну причину – інженери не мали достатньої підготовки. Перший рейдовий загін простояв у очікуванні приблизно 1 годину 20 хвилин.

Користуючись нашою затримкою, терористи запалили поле, і вітер погнав пожежу до колони. В цей час нас почали обстрілювати з «Градів», а з боку західної околиці Луганська запрацювали міномети. Було прийнято рішення залишити наведення переправи і відвести колони від обстрілів.

Андрій Ковальчук влітку 2014-го

Перший рейдовий загін успішно вийшов з-під вогню і продовжив подальше виконання завдання, рухаючись через Сабівку. Однак другий загін вороги заблокували. За допомогою місцевих мешканців ми перейшли через залізницю і далі вже рухалися маршрутом, який завчасно планувався, а другий загін, відповідно, повернувся назад. Таким чином, наші сили і засоби поділились на дві частини, але незважаючи на це, ми рухались вперед.

Що нами керувало? Перш за все, те, що завдання будь-якою ціною має бути виконане.

– Багато солдат розповідали, що ваш прихід і деблокада дуже підняли їхній бойовий дух…

–…Бо вони відчули, що прийшла підтримка, прийшли свої – і піднеслися духом, готові були йти далі. Ті, що йшли зі мною, теж пожвавішали, бо виконали свою задачу. Однак ми все одно залишалися в оточенні, бо не зайняли населений пункт Георгіївка. За великим рахунком, ми і не могли виконати цю задачу, бо об’єкт був достатньо укріплений. Операція була відкладена на певний проміжок часу.

– А що заважало зробити це наступного дня чи через день? Чому тільки 21 липня операцію з деблокади було остаточно завершено?

– Ми спокійно оцінили ситуацію. Георгіївку потім брали з двох сторін: рейдовий загін, який повернувся, і ми з аеропорту пішли один одному назустріч.

Під час цього наступу на Георгіївку був поранений командир ротної тактичної групи 128-ї бригади (зараз Герой України) Василь Зубанич. Він сміливо прийняв удар на себе. Бо дорогою до Георгіївки танк зі сторони Луганська зайшов у тил колони і відкрив вогонь по нашій мінометній батареї, Зубанич на БМП вийшов проти танку…і той ганебно втік з поля бою. По всіх тактичних канонах Зубанич був смертником, але смерть його обійшла, зазнав лише поранення.

В цей день ми звільнили Георгіївку і розблокували аеропорт, відкривши до нього дорогу. Але вона прострілювалась, оскільки була в зоні досяжності танків та артилерії противника.

– Згадайте день штурму Луганського аеропорту 31 серпня. Як все починалося?

– Це був другий день російського штурму. Приблизно з 6-ї години ранку розпочалась потужна артилерійська підготовка. Нас обстрілювали години дві, і весь аеропорт практично горів. 30 серпня ми ще могли відбиватися, успішно відповідати ворогу, бо мали техніку і свою артилерію.

На 17-ту годину ворог відійшов. Але я розумів, що завтра буде ще важче, тому сформував ударний підрозділ – з восьми чоловік – і відправив його із завданням знайти зосередження ворога й обстрілом зірвали його наступ хоча б на день. У ніч хлопці, обвішані гранатометами, пішли на пошук районів зосередження ворога, але він втік аж за Новоганнівку.

Українські військові у ЛАП. Аеропорт ще цілий

А приблизно о 6-й ранку знову почалась артилерійська атака. Крили дуже серйозно. Росіяни пішли в наступ одразу з трьох сторін. До речі, напередодні ми «познімали» ворожі безпілотники – то були «Орлани» регулярних збройних сил РФ.

– Ви викликали вогонь на себе. Про цей вчинок і сьогодні багато хто згадує. Як це відбувалося?

– Це вимушена дія, бо не було іншого виходу. У нас залишилось близько 130 людей лише з автоматами та з гранатометами. Все. Протитанкових засобів, артилерії, іншої військової техніки вже не мали, бо все було спалене, знищене… Майже о 9-й годині мене викликав на зв’язок генерал Колесник. Питає: «Андрюха, яке приймаєш рішення?». Я відповідаю: протриматися до темряви, до ночі, щоб можна було відійти. Вдень цього робити не можна, бо навкруги поля і у цьому випадку кожен з нас отримає снаряд у спину. Другий варіант – полон, але краще самому застрелитись.

Тому кажу генералу: «Якщо не кинете, якщо будете підтримувати артилерією, – буду триматися. До темряви».

Коли росіяни зайшли до аеропорту, то відразу зайняли головний корпус. В полон взяли приблизно 10 наших військовослужбовців. Російські танки зайшли в адміністративну зону, і я зрозумів: якщо піхота далі піде з танками, нас повибивають однозначно. Як відсікти піхоту, змусити, щоб вона не виходила з танками? Тільки шляхом вогневого враження артилерією.

Перше, що я зробив, це викликав вогонь на головний корпус, по самому аеропорту. Далі приблизно о 17.00 чи 18.00 замовив авіацію й артилерію по собі, по всьому аеропорту. І це зіграло нам на руку, бо у росіян почалася паніка. Вони прослуховували наш ефір і страшенно злякались.

Почали кричати, що «срочно снимаемся», бо зараз буде авіація й артилерія по аеропорту. Почали панічно тікати. Цим скористалися наші хлопці, яких взяли в полон. Коли їх вантажили в КАМАЗи, вони пішли в рукопашний бій.

Щоб ви знали, нас не вибили з аеропорту – ми його просто залишили. Бо необхідності його тримати далі не було. Коли ми виходили, то аеропорт повністю горів… Росіяни ще два дні бомбили та штурмували вже порожній об’єкт. Думали, що ми й досі там.

Якісно та зручно! Підписуйся на телеграм-канал Новин: goo.gl/EbaBFB

Почему рейтинги и уровень доверия к НАБУ стремительно падают и виноваты ли в этом Демчина и СБУ?

19 сентября 2018 украинское общество стало свидетелем очередной провальной операции самых высокооплачиваемых в Украине борцов с коррупцией — детективов и спецназа НАБУ.

Во время операции сотрудники НАБУ  в очередной раз неудачно и с нарушением законодательства  пытались установить аудиовизуальный контроль за служебным кабинетом руководителя САП Назара Холодницкого. Также, в результате непрофессиональных действий подразделения внешнего наблюдения и спецназа НАБУ, было повреждено имущество и автомобили САП и НАБУ, физические травмы получил сотрудник Управления государственной охраны, которого сбили автомобилем сотрудники НАБУ. Пострадавшего госпитализировали с подозрением на внутреннее кровотечение и диагностировали у него многочисленные ушибы грудной клетки, живота, паха, ноги, колена. Сейчас медики изучают вопрос черепно-мозговой травмы.

Директор Национального антикоррупционного бюро Артем Сытник заявил, что НАБУ не прослушивало главу Специализированной антикоррупционной прокуратуры Назара Холодницкого. Сытник подчеркнул, что авто НАБУ находилось в полукилометре к зданию САП, и ему неизвестно, по каким причинам работники САП блокировали автомобиль НАБУ.

К большому сожалению, директор НАБУ и на этот раз нагло врет, пытаясь этой ложью оправдать незаконность действий и провал своих подчиненных. Ведь, по информации из надежных источников внутри НАБУ, мы узнали, что была санкция суда на проведение негласных следственных розыскных действий, которую сотрудники НАБУ получили в рамках уголовного производства в отношении руководителя группы прокуроров САП, прокурора Яровой, которая участвует в деле поставки в Украину уголь по формуле «Роттердам +».

Несмотря на то, что все экспертизы, заказанные детективами и прокурорами в этом деле, констатировали отсутствие причиненного ущерба Украине в реализации такой схемы поставок угля и пытаясь дискредитировать Президента Украины Петра Порошенко, якобы установив существование незаконных указаний со стороны Администрации Президента Украины прокурорам Специализированной антикоррупционной прокуратуры, в соответствии с ходатайством, детективы НАБУ должны были осуществлять аудовизуальний контроль за руководителем группы прокуроров, которая занимается данным делом — госпожой Яровой. Наблюдение за объектом планировалось осуществлять во внутреннем дворе САП, а именно в месте, оборудованном для курения — в так называемой «курилке». Есть только один маленький нюанс — госпожа Яровая не курит и в «курилку» никогда не заходит! Излишне наблюдательные и профессиональные детективы НАБУ не могли этого не знать. А значит, ввели суд в заблуждение, пытаясь получить доступ к любому объекту на территории САП, чтобы под него «засверлиться» в нужные кабинеты, в том числе и в служебный кабинет руководителя САП Назара Холодницкого.

Схема расположения автомобиля с группой наружного наблюдения НАБУ опровергает слова директора НАБУ Артема Сытника о местонахождении транспорта НАБУ. Согласно данным геолокации, которые наложены на карту, четко видно, что автомобиль НАБУ находился по прямой на расстоянии 84 метров от объекта по которому, согласно решению суда, планировали установить аудиовизуальный контроль. С учетом невозможности перемещения по прямой, расстояние от автомобиля НАБУ к объекту наблюдения составило максимум 142 метра. Директор НАБУ Артем Сытник просто пятикратно увеличил это расстояние, чтобы таким образом заявить, что следили совсем не за САП. Но кто теперь в это поверит?

Учитывая тот факт, что провальная операция НАБУ состоялась в тот же день, когда директор НАБУ Артем Сытник не прибыл на заседание Комитета Верховной Рады Украины по вопросам предотвращения и противодействия коррупции, где его ждали десятки телекамер, народные депутаты и представители общественности, худшего эффекта для самого НАБУ и его руководителя и быть не могло. Члены парламентского комитета не подбирали слов, услышав об отказе директора НАБУ приехать и доложить о результатах работы антикоррупционной структуры, за деятельность которой украинские налогоплательщики платят огромные средства. Зато вместо себя Артем Сергеевич прислал цветной и, безусловно, недешевый отчет о деятельности НАБУ, который больше выглядит как рекламный буклет самого Артема Сытника как кандидата в Президенты или скорее какой-либо эпатажной публичной персоны. Мы отдельно проанализируем и опубликуем этот отчет и его анализ, но то, что в нем НАБУ неоднократно присваивает себе чужие достижения и успешные реализации в борьбе с коррупцией, видно с первых страниц этого «документа».

Социологической службой Центра Разумкова с  1 по 6 июня 2018 было проведено исследование, которое показало, что НАБУ доверяют всего 17,1% опрошенных, а уровень недоверия составил  63,1%. В то же время относительно СБУ эти показатели выглядят так: 32,2% и 53,3%, соответственно. НАБУ безвозвратно потеряло кредит доверия украинского общества, который по состоянию на начало 2017 составлял более 80%. И хотя господин Сытник регулярно обвиняет в собственных промахах то Демчину с подчиненным ему ГУ «К» СБУ, то САП с Назаром Холодницким во главе, очевидно, что они здесь не при делах. Слабый человек всегда ищет объяснение неудач вокруг, вместо того, чтобы разобраться в себе. Еще несколько таких провальных операций НАБУ наподобие той, что проводилась 19 сентября 2018, и от сегодняшних 17% доверия к НАБУ не останется и следа.

Руслан Якушев

Беларусь собирается отказаться от доллара

Правительство и Нацбанк Беларуси реализуют комплекс мер, направленных на исключение использования иностранной валюты в расчетах на территории республики.  Об этом сообщает пресс-служба белорусского правительства, передает АНТИКОР с ссылкой на  UBR.

В соответствии с опубликованной антиинфляционной программой, данные меры будут реализованы в 2018-2020 годах с целью сокращения инфляционных ожиданий.

Кроме того, с этой же целью будут приняты решения Нацбанка и других госорганов по исключению использования привязки цен, тарифов, ставок и других платежей к иностранной валюте.

Глава Национального банка Беларуси Павел Каллаур подчеркнул необходимость радикальных мер по дедолларизации экономики, в том числе номинирования всех договоров в белорусских рублях и исключения иностранной валюты из внутренних расчетов.

Минфин России поддерживает предложение президента-председателя правления ВТБ Андрея Костина о дедолларизации. Речь идет о том, что доллар не должен быть элементом обычного делового оборота в РФ.

Расчеты между третьими странами хотят вести в национальных валютах. Товары из России хотят экспортировать за рубли или нацвалюты стран-покупателей. Также предлагают минимизировать расчеты в иностранных валютах между российскими организациями, если в них нет необходимости.

Долю евро в международной торговле нужно увеличить, а долларовые расчеты в странах Еврсоюза сократить. Об этом ранее заявил глава Еврокомиссии Жан-Клод Юнкер. По его словам, евро должен стать лицом и инструментом новой, более суверенной Европы.

Порошенко поставили к стенке: такого олигарх точно не ожидал

Несколько десятков народных депутатов требуют от президента Петра Порошенко публичного ответа по ряду вопросов в частности возможного злоупотребления властью и наличии у главы государства бизнеса в России.  Соответствующее письмо-обращение обнародовал 24 сентября внефракционный нардеп Виктор Чумак, который будет баллотироваться на пост президента на выборах в 2019 году, — сообщает EJ с ссылкой на  УП

«Вместе с Уголовным кодексом, который я подарил президенту, я передал ему лично в руки письмо, которое подписали 40 нардепов, в том числе самый рейтинговый кандидат в президенты, лидер «Батькивщины» Юлия Тимошенко, руководители фракции «Самопомич» и многие другие», – указывает Чумак.

Как свидетельствует обнародованный нардепом документ, депутаты требуют «публичного разъяснения всех фактов, которые были обнародованы украинскими и иностранными СМИ и имеют признаки преступления».

В частности Порошенко просят опровергнуть или подтвердить наличие не задекларированного имущества, выведенного в оффшоры, незадекларированного зернового и крахмального бизнеса в Российской Федерации.

От главы государства хотят услышать, злоупотреблял ли он властью при проведении тендеров на поставку украинской армии, и при заказе ремонта фрегата «Гетман Сагайдачный» предприятию «Завод «Кузня на Рыбальском».

Кроме Порошенко задают вопросы относительно внедрения схемы «Роттердам +», которая в результате закупки угля по завышенным ценам привела к повышению тарифов на коммунальные услуги и обогатила олигарха Рината Ахметова.

Президента спрашивают, действительно ли он осуществлял подкуп народных депутатов, а за регистрацию кандидатом в Верховную Раду Александра Онищенко получил взятку в 6 миллионов долларов.

 

Среди других вопросов к президенту: распределение 1,5 миллиарда конфискованных «средств Януковича», совместное ведение бизнеса с олигархом Григоришиным, контроль над силовыми и антикоррупционными структурами, «использование инструмента лишения гражданства для политических репрессий», установление контроля над СМИ и тому подобное.

При этом подписанты настаивают на формате откровенного разговора с Порошенко в формате пресс-конференции или открытой встречи за круглым столом, которую будут транслировать ведущие телеканалы.

«Ответы на некоторые случаи, которые предоставляла Админстрации президента и ваша пресс-служба не являются удовлетворительными», — отмечают нардепы.

«Народные депутаты, журналисты и другие сограждане хотят услышать Вашу «прямую речь». Уклонение от ответов будет означать сознательный отказ от демократических практик и окончательный регресс к тоталитарному стилю управления», — отмечают авторы обращения.